Прапор Надії
Повернись… - шепочуть губи мами,
Повернись… - кричать дитячі сни.
Цей прапор білий з чорними смугами -
Символ чекання посеред війни.
Ми віримо: зійде зоря свободи,
І розірветься ланцюгів замок.
Живими вернемо усіх зі сходу,
Зробивши до обіймів перший крок.
Сьогодні у центрі Щирецької громади відбулася надзвичайно зворушлива церемонія підняття прапора Надії на знак підтримки українських військовополонених, зниклих безвісти та їхніх родин.
Прапор Надії підняла Христина Гольдерберг, батько якої, Юрій Гольдерберг, зник безвісти, захищаючи Батьківщину. Зі словами підтримки до родин наших захисників звернувся селищний голова Олег Василишин. За повернення додому заших захисників та за Україну помолилися священники Андрій Афтанас та Андрій Юркевич.
Поруч із державним прапором майорітиме чорно-білий стяг як постійне нагадування про тих, хто досі не повернувся з війни з російськими окупантами, про тих, чия доля залишається невідомою, але не забутою.
Чорний колір прапора символізує страждання, біль, втрати, які переживають рідні безвісти зниклих та полонених. Білий – це віра в порятунок, надія повернення до життя і до рідних.
Щирецька громада добре знає, що таке скорбота втрат, біль очікування найрідніших з ворожого полону. Прапор надії – це щоденне нагадування про обов'язок, який не можна відкласти. Це заклик до всіх: ми не можемо їх забути і віра у те, що наші захисники та захисниці повернуться до своїх дітей та батьків. Сьогодні, коли вільні українці можуть ходити своїми вулицями, хтось назавжди залишився на полі бою, а хтось досі у неволі. Це ціна нашої свободи.
Цей прапор майорітиме тут до того дня, поки останній український захисник не повернеться додому, поки кожне ім'я не буде віднайдене. Ми не маємо права на втому, доки вони чекають на нас у неволі. Нехай цей стяг щодня нагадує кожному перехожому: боротьба триває. Ми пам'ятаємо, ми чекаємо.
