Загинув за Україну…
Загинув за Україну, за своїх друзів, рідних, за своїх улюблених донечок…
Не стримували сліз рідні, на колінах зі свічками зустрічали обабіч дороги земляки не ганебний цинічний русизм «вантаж 200», а українського Героя – «На щиті».
Щонеділі бував з сім’єю в церкві, тепер останній раз у церкві з честю виконаним обов’язком.
Іван Ярославович Процик…
Завдання підрозділу Івана важке – витримати смертоносний потворний метал ворога, яким щедро поливали позиції, не згоріти під щільним вогнем, вижити, щоб потім зустріти і не дати пройти російській біомасі.
Невелике життя* прожив Іван, загинув, щоб жили інші.
Дякуємо!
Вічна пам’ять!
Слава Україні!
*09.02.1986 – 26.06.2022 (с.Вовчоярівка Попаснянського району Луганської області)